УКРАЇНСЬКИЙ ЗРІЗ — триєнале сучасного українського мистецтва — свого часу з’явився як спроба, спосіб, шлях без слів — через мистецтво, образи, суб’єктивні художні історії — з’ясувати і розповісти, яким є українське мистецтво. УКРАЇНСЬКИЙ ЗРІЗ був задуманий передовсім як проєкт для презентації сучасного українського мистецтва у світі.
Така ціль щоразу штовхала нас — команду проєкту — шукати найбільш репрезентативні, відповідні часу, автентичні мистецькі прояви. Щоби відкривати їх іншим, ми спершу мусили самі досліджувати себе — ідентичність і приналежність, тяглість і трансформації, щирість і виразність українського мистецтва. Тож УКРАЇНСЬКИЙ ЗРІЗ — це процес самодослідження, що буде тривати, доки існуватиме проєкт.
УКРАЇНСЬКИЙ ЗРІЗ має свою історію. Перше триєнале у 2010 році в Любліні було спробою самоідентифікації, пошуком ідентичності українського сучасного мистецтва. Згодом, у 2013 році, завдяки проєкту «Лиман» у Любліні важливим став процес самоаналізу і самооцінки. А наступне триєнале «ПереТВОРЕННЯ» відбулося у Вроцлаві в рамках програми «Вроцлав-Львів: Європейська Столиця Культури Вроцлав-2016» та відобразило актуальний стан мистецтва в Україні, що перебуває в кризі, перед обличчям війни та змін: тоді були втілені виставка, ретроспектива українського медіамистецтва й перфомативна складова. У 2019-му Зріз відбувся у Львові в рамках міжнародного Конгресу Культури і став нагодою самим критично подивитися на себе зблизька, дослідити, чим українське мистецтво здатне зацікавити інших. П’яте триєнале, що відбувається восени 2022 року в Каунасі, є спробою зафіксувати, яким є українське мистецтво зараз, коли реальність українців найбільшою мірою визначається війною та безпрецедентним від часів Другої світової війни рівнем агресії, що чиниться поруч і загрожує щомиті. Цю тему у 2023 році продовжили в Любліні, Польща. Програма Ukraine! Unmuted охоплювала експозицію творів мистецтва, серію дискусій та презентацію збірки есеїв. Книга UKRAINE! UNMUTED об’єднує тексти українських авторів, що запрошують читача, насамперед іноземного, до простору української культури, руйнують стереотипи про неї. На цей момент есеї опубліковані українською, англійською, литовською, польською, естонською мовами і є у читачів від США до Японії!
Зріз є кураторським проєктом. Його ідея з’явилася у Львові в середовищі мистецького об’єднання «Дзиґа» — одного із культових культурних осередків міста і країни: вона виникла з бажання вловити й окреслити «українськість» у сучасному мистецтві, зібрати на одному майданчику авторів, для яких Україна — не просто «територія», а «своя, важлива територія», з якою взаємодієш, переживаєш, змінюєшся. Нині справу Українського Зрізу продовжують ГО «Вірменська-тридцять п’ять», ГО «Інститут актуального мистецтва» та муніципальна установа «Інститут стратегії культури».
Щоразу у триєнале брали участь митці та мисткині з різних міст України. Та якщо на початках ми ставили собі за ціль охопити якнайширшу географію авторів, то згодом нашим головним орієнтиром стали трансформаційні процеси в українському мистецтві — на рівні медій, тем, дискурсів, інтерпретацій, імен, (не)змінності традицій, експериментування. Від 2010 року в рамках Українського Зрізу було представлено 193 мистецькі проєкти і твори 138 авторів(ок) й артистичних груп із таких міст, як Львів, Київ, Херсон, Ужгород, Харків, Одеса, Івано-Франківськ, Ірпінь, Судова Вишня, Дрогобич, Дніпро, Чернівці, Луцьк, Черкаси, Запоріжжя, Донецьк, Вінниця, Суми, а також смт Понінка.
Ми перебуваємо у ситуації переходу — між старим і новим світами. Вийшли з радянського минулого — і не прийшли у бажане «європейське майбутнє». Ми ні тут, ні там. У коридорі: з ментальним багажем минулого, патерналізмом і небажанням змінюватись, але й із вичікувальними поглядами в бік Заходу, з прагненням «європейських цінностей» і «західного стилю життя».
Упродовж останніх 30-ти років ми повторюємо звичні або віднаходимо нові форми пристосування до перехідного стану. Або, може, для його підтримки? Ритуальність дозволяє «не думати», не дивитись на себе справжніх і звинувачувати «несправедливі умови», звільняє від потреби чітко означити своє місце, цілі, а відтак — від потреби змінюватися.
Обряди рятують від непевності і тривоги, що породжені невизначеністю перехідного стану. Ми підтримуємо старі алгоритми дій, вигадані й нав’язані нам, часто безглузді. Ми трансформували деякі радянські обряди, замінивши ідеологію національною символікою. Ми вигадуємо нові ритуали, стаючи заручниками чужих правил. Ми часто виконуємо обряди автоматично, не запитуючи, чому, навіщо, що стоїть за цими діями, куди вони, врешті, ведуть чи не ведуть нас? Ритуали допомагають нам виживати, але чи водночас вони не віддаляють нас від себе самих?
ІV триєнале сучасного мистецтва «Український Зріз» відрізняється від попередніх. Раніше проекти відбувалися у Польщі та репрезентували сучасний стан українського мистецтва насамперед іноземній аудиторії. Триєнале 2019 року — це нагода самим критично подивитися на себе, дослідити, як «вони» вплинули на нас і чи сучасне українське мистецтво здатне зацікавити інших.
Перший «Український Зріз», організований у 2010 році в Любліні, був спробою самоідентифікації, пошуком ідентичності українського сучасного мистецтва. У 2013 році завдяки проекту «Лиман» у Любліні важливим став процес самоаналізу і самооцінки. Третє триєнале відбулося у Вроцлаві в рамках програми «Вроцлав-Львів: Європейська Столиця Культури Вроцлав-2016». Проект мав три частини. Виставка «Український Зріз: переТВОРЕННЯ» відобразила актуальний стан мистецтва в Україні, яка перебуває в кризі, перед обличчям війни і змін. Виставку супроводжували проект «(Де)(Ре)Конструювання» — ретроспективна презентація історії українського медіамистецтва — та програма українського перфомансу.