коли зауважили вибухи та увімкнули звук
до українських голосів почали пильніше прислухатися
війна є ціною
яку Україна платить за те
щоби потрапити у фокус уваги світу
інституцій культури
які формують мистецькі канони
оголошують культурні вартості
або прирікають на забуття
Україна довго, тяжко і болісно виходила із затінку імперій
Україна саме зараз має шанс
на здобуття бажаного культурного голосу та суб’єктності
Українські митці
мають свій шлях
мають свою шкалу поділу часів на добрі й погані
зазвичай періодами розквіту ставали паузи
між війнами та репресіями
українське мистецтво
попри всі перешкоди
органічно вплетене у загальну канву європейської культури
залишалося у «сліпій зоні»
повсякчас присутнє, а все ж невидиме
українське мистецтво
промовляло зі свого боку німої та прозорої стіни
надсилало сигнали про небезпеку
цей УКРАЇНСЬКИЙ ЗРІЗ
є оглядом того, чого не було чути за прозорими стінами
чого не було видно за оптичними ілюзіями
оглядом того, що наближає наше розуміння самих себе
і допомагає сформулювати його світові
Богдан ШУМИЛОВИЧ
У 2013 році, саме перед тим, як росія розпочала війну проти України, люди в Києві протестували проти президента Януковича, чиїм завдання було перетворити мою країну в нову Білорусь. Звісно, що в Кремлі не змирилися з розвалом СРСР. Натомість там розцінювали події 1989-1990 років як перехід до відновлення російської імперії. Я народився в СРСР і пам’ятаю цю державу, відтак у 2013-му не хотів жодного «повернення назад». У листопаді-грудні 2013 року ми протестували в Києві чи у своїх рідних містах, і тоді ж, а саме у жовтні, група кураторів зі Львова відкрила у польському Любліні масштабну виставку українського мистецтва, яка задумувалась ще у 2010-му як триєнале. До мене звернулися по текст до каталогу, і вся довколишня ситуація спонукала мене розглядати пострадянське українське мистецтво як постколоніальне. Із перспективи 2013 року здавалося, що у 1993-му українці не були спроможні послідовно описати свої мистецькі практики кінця 1980-х. Так, ніби культура була поміщена у постколоніальне становище або була схожою на жіноче начало, над котрим домінує чоловіче, патріархальне, що було яскраво описано Ґаятрі Чакраворті Співак у її знаменитому есе 1988 року. Українське мистецтво, як я вважав, не могло знайти «свій голос» після розвалу СРСР. Читати далі
