«Український Зріз» — це бажання, потреба, необхідність побачити себе з боку.
Перша триєнале «Український Зріз» [2010] — це спроба самоідентифікації. В теперішній триєнале для нас є важливим процес самоаналізу, і в цьому контексті показовим є вибір теми цьогорічного «Український Зріз» — це лиман, яка є радше конструктивною, ніж ідеологічною.
ЛИМАН, на нашу думку — це теперішній символічний простір сучасного українського мистецтва.
Ми на виході з одного стану і на вході в інший. Ми в середовищі дельти розпуття, в ситуації розточчя.
ЛИМАН — це мінливе явище, перехідний період і одночасно самостійний світ.
ЛИМАН — це безмежні і не прогнозовані можливості: перетікання, бродіння, консервації, застою, новоутворення, трансформація, плинності та мутації.
ЛИМАН — це гирла, протоки, тупики, естуарії.
Сама технологія експонування проекту також нагадуватиме лиман, і це буде одна велика та кілька окремих жанрово окреслених експозицій в різних галереях міста.
Хвилі, степи, стіни…
трохи про мистецтво колишньої колонії
Богдан ШУМИЛОВИЧ
«Give the ones you love wings to fly,
roots to come back and reasons to stay»
(14th Dalai Lama)
1. Кінець однієї імперії…
СРСР був значною мірою самодостатньою імперією. Я маю на увазі практичну можливість та бажання на власний умисел формувати ідеологію та символічні цінності ще й нав’язувати їх іншим у глобальному вимірі. Звичайно, така імперія мала цілком самодостатнє мистецтво — із власними інституціями, лідерами, «святими» і мучениками, периферією (де перебували практично усі республіки імперії), ринком і т. п. Були художники, яких «гріла» керуюча партія, були ті, хто заробляв валюту за кордоном, роблячи монументальні проекти у третіх країнах, а також ті, хто жив із офіційних закупівель у державні колекції. Звичайно, були й ті, хто не потрапляв у рамки прийнятного радянського мистецтва, але про них було відомо (як функціонерам від мистецтва, так і контролюючим органам), їм дозволяли робити квартирні виставки, продавати роботи іноземцям, і навіть своєрідним чином визнавали (часом через політичну реакцію) їхнє існування, закриваючи чи розганяючи виставки (як-от у Москві 1962 року в Манежі чи 1974-го — т. зв. бульдозерна виставка). Читати далі